Дитяча агресія

В нас- заламування рук і нарікання. Коли були розбірки і одна мама м'яко натякнула на участь вчителя ,вона жалілась потім "Я зрозуміла-у всьому винен вчитель". Класика жанру. Я підставивши себе сказала, що так- вчитель таки винен багато в тому, яка ситуація в класі. Але в нас важкий варіант, вона дуже двояка людина :в той час, коли жаліється іншим батькам

вже їй звертали увагу, що так не треба робити

, з його мамою ні слова, замовчує

ми вже маємо підозри і є підстави

.

 

Невихована мама ,дитина з батьків приклад бере .Це віддзеркалення батьківської поведінки .І ще й перекидає вину на іншу дитину.

 

То таке узагальнене твердження, чи стосується конкретно Liliyah Romanova?))

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

В нашому випадку якби не агресія,але ігнор,ніхто в класі (новенький) з ним сидіти не хоче.Болить.

 

А скільки він вже в новому класі? Дайте дітям трохи часу - хай попридивляються. Це краще, ніж коли одразу беруть новеньких в обороти, користуючись тим, що дитина хоче сподобатись новому колективу, а потім навпаки - відштовхують.

 

В класі з вересня.Керівничка каже ,що все нормально,нічого такого не зауважила.Але коли дітям сказали,що можуть сідати хто з ким хоче,то виявилося,що з ним ніхто.Говорю сину ,що напрошуватися в друзі не треба.По словам сина,хлопці себе вважають крутими,бо грають у футбол(мій не може,стан здоров'я)

 

А який то клас?

 

П'ятий клас

 

вона має вирішити це питання. "все нормально, нічого не помічаю" - це не відповідь педагога.
може занадто велика частина мого кола спілкування це мами, що живуть закордоном,
але варто трохи виходити за межі вузького мислення і оцього "кожен за себе"
вчитель теж несе виховну функцію в школі, і має допомагати соціалізації дітей
це теж проблема, багато "крутих в школі" потім не знають як соціалізуватися в дорослому житті, коли футболу недостатьно
емоційний інтелект дуже важливий, дуже

 

Обіймаю Вас. Але на все треба час. Комусь більше, комусь менше. З власного досвіду знаю як важко деколи давалось мені спілкування з однолітками.
А є хтось у класі, що подобається сину? З ким би хотів товаришувати, чи хоча б спілкуватись? Можна було б організувати якесь позакласне спілкування? А можна було б декількох однокласників організувати? Кіно, піца тощо. На вчителя я б дуже не розраховувала.

 

Є діти,з якими йому добре спілкується,але не більш.За близьке товаришування ані не йдеться.Відчувається загальний негласний ігнор.Якби решту дітей бояться порушити це замкнене коло
Додам що ми(чоловік і я) теж не"обросли" друзями,компаніями.Син комунікабельний,добре вчиться,знайшов контакт з вчителями,з дівчатками деякими.У дворі є один друг.
В початковій школі була та сама проблема.Я заплуталася .