обожнюю як Катруся розказує хто вона мені є. то буває як правило вранці, після пробудження, ще в ліжку. лежимо ми, ніжимося. я питаю свою заспану доню "А хто ти є для мами?", вона на мить задумується і тоді так солоденко "Миська" або "Зябка", а якось назвала її мамина ягідка, то тепер і "Ягідка" каже. і тулиться до мене, або ще "цьома" хоче)) так то мило і ніжно. ну і питаю хто є мама\тато, а вона вже фантазує-миська, зайка, кицка, ціпка. а може так хитренько глянути і каже "кОня" або "коза".
ой, як класно коли вже мій комах заговорить. Сидимо з нею, лущимо фасольку. Я кажу: "Вірусю, говори. В тебе такий гарний голос. А мені буде так цікаво і приємно порозмовляти з Мурахом" "Ні", - серйозно відповідає Ву. це не офтоп. Кожна мить з Мурашечкою дуже солодка.
Ох ті дівчатка Доцюня моя робить якусь шкоду, ну там братика за вухо чи волосся тягає, чи смітник по всій підлозі порозносить, я (грізно) : "Ти що робиш?!", а то чудо голівоньку набік, своєю двозубою усмішкою ямочки-зірочки на щічках засвітить і очками так кліп-кліп і що ж їй скажеш?...
Обожнюю як доцік зранку пробудиться і личком до мого лиця тулиться, шукає мою руку і двома руцями тримає. Ну як можна злитись, що це тільки 7 ма ранку і мама би з радістю до 10ї ще поспала.
яка класна темка) Для мене найсолодші миті зараз, коли мої хлопчики любляться) Коли вкладаю їх спати, Матвійко цілує Давидка в чоло, накриває ковдрою, гладить по щічці, каже : "На добаніц Давику" і йде в своє ліжко) Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Моє Чудо мале навчилось реготати, не просто посміхатись, а заливатись сміхом, і навмисне хоче, аби я його смішила, подобається слухати свої хіхотушки А ще щось щебече, балакає зі мною на своїй мові і вміє так знизати одним плечиком, що мама топиться як масло на пательні, сльози умілєнія навертаються, таке вже миле дитятко
Це точно солодкі, а я полюбила ранки ,хоч і ранні вони 6-7-8 ранку підйом буває, але коли бачу довольне личко донечки ,сміється,виспалась , починає щось белькотати, або пальчиком шкробати маму, ножками відштовхуватись,робити "потягусі" а тоді пасти коні , і так яскраво посміхатись як сонечко, розумію то і є щасття
дочекалась говорить постійно і все таке солодке тут всі пишуть про солодкі ранки - і в нас теж солодкі. Лежить Вірун, потягується, ліниво так мені: "Ну, кажи!" я: "Що казати?" "Пивіт, мулах!" (привіт, Мурах )
Так люблю ту таку мордашечку, яка до мене всміхається, і нехай весь світ зачекає.. Ще безумно люблю, коли старший просинається, і так ніжно кличе мамуу, а потім побачивши мене зразу починає шукати братика... А ще він так класно до меншого прибігає, стискає ті зуби, що аж труситься, і починає зачіпати меншого.
Моє щасливе материнство Відкриваєш зранку очі і поруч, "під крильцем", тихенько посапує синочок, який, коли спить, напрочуд схожий на свого татуся. І кайфуєш Чекаєш тієї миті, коли птась прокинеться, щоб сказати йому "Добрий ранок!" та зацьомати пухкенькі щічки а у відповідь отримуєш першу денну порцію наймиліших усмішок. І кайфуєш Кладеш малюка собі на животик, а він піднімає голову, дивиться, що мама поруч, зручніше вмощується і, ще сонний, чемно лежить, поки мамині руки гладять манюню спинку. І кайфуєш Читаєш гарбузику казочки, а він уважно слухає та із захватом намагається коментувати, все, що почув. І, звісно, сміється! А ти кайфуєш Коли раптово під час сну починає плакати, а ти береш на руки, пригорнеш до себе, поцілуєш, а малюк гляне на тебе, усміхнеться, заспокоїться і далі порине у свої дитячі сни. І ти кайфуєш Цілуєш малесеньке підборіддя, мякенький животик, пальчики-бобоськи на ніжках - синочок аж очі закриває від задоволення! І ти відчуваєш те ж саме! Валяючись у ліжку, починаєте обоє дурачитись, сміятись, реготати, далі включаєте музику і в тісній кімнатці все ж знаходите місце для ритмічного танцю, потім підходите до дзеркала, корчите гримаси і смієтесь-смієтесь-смієтесь! А далі знову ліжко, циця, майбутній сон. І кайфуємо Обоє
А моя солоденька красунечка пробує молитися. Бачила, як ми на цвинтарі молимося всі, то тепер вдома повторює. Пробує хреститися. І так мило ті ручки докупки складає і до губок притуляє. І Бозю так любить цьомати, образок. Отак дивишся і розумієш, які ті діти чисті всередині, зовсім щирі та добрі до світу. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Моя доня,коли питаю" де Бозя? " показує на образ на стіні,а як не знаходить ,то показує на небо. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ті солодкі миті... Скільки їх було за цей рік? Не злічити... Солодкі ранки, коли птась прокидається, ще так пахне кольоровими снами і відразу шукає, як то зручніше вмоститись на мамі Кажеш: "Доброго ранку, синочку!" І перша денна усмішка зачаровує тебе Тепер в ранкові ритуали ще додались ранкові цьомчики Вчимось ми ходити Впевнено переставляє ніжки і, розкривши широко-широко рученята, птась мчить до мене І кожного разу він впевнений, що його зловлять, піднімуть високо-високо і закружляють А малюк тішиться І скільки разів за день він ще буде тішитись, чи то коли розсипе крупу, чи заховає у пральну машинку мамин гребінець, чи коли "наведе порядок" у шухляді з своїм одягом або "допоможе" позамітати кухню Мамин помічник і мамина радість, якій вже рік... Черканула тут пару рядків Вже рік тобі, синочку... Не віриться батькам, Що ти такий дорослий На втіху виріс нам! Здоров'я в Бога просим Для тебе сину наш. Стежок легких, прозорих, Днів сонячних весь час! Даруй усмішку людям, Та серце відкривай, В душі хай завжди буде Любові понад край. Крокуй в життя сміливо, Будь щирим, мудрим будь, Живи сто літ щасливо Про нас лиш не забудь...
Нинішній ранок: прокинулась і тихенько ще вилігуюсь..чоловік товчеться на 1-му поверсі, синочок ще спить в своїй кімнаті... і тут ніжки --туп-туп.. прибіг... -добрий ланок, мама! -добрий ранок, мишка, -ти гално спала? ну ранкові обнімання-цілування є для нас ритуалом, але нині до цього додалось: - гарно, дуже.. - це тому, що вчора , як ти вже спала, я прийшов і тихенько пошепав(прошепотів) тобі --"солодких снів, мамуся" і тихенько вийшов, і тебе не розбудив..
Гарна тема). З віком людина таки змінюється. Вона просто не може не змінюватись. Адже щодень щось відбувається, переживаються різні емоції. Зараз я розумію на 100% як чудово мати маленьку дитину у більш зрілому віці. Вона сприймається інакше ніж у молодшому віці. Ці моменти цінуються більше, задоволення не можна передати). Кожна мить приносить щастя, кожна посмішка, кожен дотик, кожна зміна. Ти розумієш ту лялю набагато краще ніж років 10 тому. Вже не так переживаєш за найменшу неважливу дрібничку, не гнітить отой день бабака, бо розумієш, що все минається, і колись цей час буде історією. І то маленьке чудо таке солодке, таке запашне), навіть какулі))). Ті очка, які світяться любов'ю і повною довірою! Кайфую зараз неймовірно! Пріоритети змінюються з віком. Якщо колись хотілось швидшого плину часу, то зараз просто хочеться час зупинити. Пізня дитина - це круто! Це мегакруто!!!
Родіоночка, а пізня дитина, то коли? Скільки ще чекати? Може суть в тому, що вона не перша, є досвід, не так всього страшно, і можна насолоджуватися. А також старші діти вже зовсім самостійні і не перетягують уваги багато?
У моєму випадку в майже 39. В мене, напевно, багато зійшлось у цій дитині: 3 завмерлі вагітності до, дівчинка (старші хлопці), хороша різниця у віці з хлопцями (зовсім не ревнують), і вона така чемнютка, зовсім не напряжна), весь час усміхнена). Але таки важливе відношення до найважливіших речей у житті, розстановка правильних пріорітетів. Коли дивишся на життя трошки іншими очима ніж у 20-25. Якось так). Думаю, є жінки, які вміють це цінувати і в 18, я була тоді інша). А зараз мені саме то).
для мене різниці у материнстві в 20 і в 30 не виявилось. Правда, материнський інстинкт до Лідді в мене пробуджувався якось дуже поступово. Перші дні я просто "обслуговувала" її і себе, намагалась звести кінці з кінцями і просто дати собі раду. А потім одного дня... може, справа в тому, що у мене минув нежить. Може, в чомусь іншому. Але раптом я відчула її. Зьо. Малюсіньке. Пухнасте. Тихенько хропе, вовтузиться під пахвою, дріботить лапками спросоння... Я стараюсь приділяти увагу і старшим, тому час занюхування малечі - або в обідній сон Сергія і Вірусі , або - вранці до пробудження дітей. Вранці ми з чоловіком разом лягаємо по обидва боки Лідусі, і вона повертає личко то до нього, то до мене, а ми її цьомаємо. от йому якраз майже 39, і до меншої доцьки він ставиться трохи інакше, ніж ставився до немовлят Сергійка і Віруні. Окрема мамська радість - це Дмитро, який Ліду і висаджує, і перевдягає (якщо не через голову), і заспокоює, і присипляє. Він у захваті від лялі, і каже, що з її народженням "життя змінилось назавжди". Люблю їх всіх.
