Ой, яка мила тема! Сім місяців суцільного кайфу. Найбільше я кайФую від гв. Коли манюня шукає цицю, горнеться, коли нікого не хоче, тільки маму. І так гарно простягає ручки, коли я підходжу до неї. А ранки, то взагалі любов. Тепер кожен ранок починається з посмішок , і наповнений такою любов‘ю А ще я дуже люблю поскучати за малечею. Йду по справах, і по дорозі додому вже смакую подумки як зараз зустріну мацьопика, як візьму на ручки
Дуже смішно і приємно ,коли прокидаєшся вночі ,бо хтось смокче тебе за ніс - виявляється ,це синочок шукав ,що б поїсти ))) Дуже подобається прокидатися,бо знаю що він неодмінно зустріне мене своєю посмішкою Люблю дивитись ,як він бавиться з сестричкою ,а вона аж трясеться і повторює :" Він такий класний " Як відганяю її від синочка ,бо цілує його постійно ,виправдовуючись,що не може стриматись Як він свариться ,коли не беру його на ручки,а коли візьму то ще мусить побубніти трохи тим своїм дрібним чоловічим баском Кожен день щось нове- вже і не уявляю свого життя без них - отакі мої солодкі миті - навіть не миті ,а дні материнства )))
О, згадала прикол, як давніше я з самого ранку я поїхала по справах, а моя сестра прийшла і лягла спати на моє місце на ліжку. Аня прокинулась і швидко переповзла зі свого ліжечка на велике, задерла собі кофту і опа -чужа циця вже в ротику)Бідна моя сестра не встигла спросоння зреагувати і не зрозуміла, що то робиться. А малий клецун теж не зразу зрозумів, що то за прикол получився. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Все, мене накрило материнський інстинкт у сюсюкальному вигляді доця моя, зьо моє неймовірне. прямо боюся засильно стиснути в обіймах. і скільки б не носила - все мені мало
Ранки з малечею справді чудові, я так люблю спостерігати за її «потягуськами» ранковими-закриті оченята, солодка посмішка, вигнута спинка і витягнуті руці та нозі. Обов’язковий ритуал поцілунків- спочатку татко від голівки до пальчиків, а потім і мамі трішки перепадає. А ті ніжки-зефірки цілувала б цілий день. Доня завжди усміхнена, підіймає свої рученята як тільки хтось проходить повз і взяти на руки це чудо просто не можливо. Ось пишу це все, а мальото солодко спить, а мені вже так кортить цьомати солодкі щічки, але не буду, бо процес засипання у нас не з легких) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Ага, і ще плюс гульгулькання-говоріння: сам собі звуки видає і тішиться з того. А ще люблю, коли говориш немовляті, а він таак уважно дивиться з розкритим ротом і посміхається беззубою посмішкою
Лідді - мамин крихітний жучок. Сміється - пахне заварним тістечком. Пукне - пахне ряжанкою Замислиться - і ротик збирає в крапочку рожеву Тепла така, легесенька, м'якенька... насолоджуюсь нею вдень і у сні І дуже тішусь, як Дмитрик виявляє свої почуття до неї. Прокинувся - і до неї, поніжитись: "Зараз випробуємо нове слово для тебе, воно мені наснилось. Знаєш, яке? "Зьоблик". Ти - мій зьоблик"
Наша Євуська зараз намагається всіх домашніх чи то з‘істи, чи то поцьомати). Як бачить когось поруч, відразу відкриває свій беззубий ротик і тягнеться зі всієї сили. Хлопці страшенно то люблять, і не пропускають ці моменти ніжності.
Напишу не про себе зараз, але так як стосується моєї доні, то може в цю тему) Говорила щойно з чоловіком, то він каже, що мій тато збрив вуса я його ніколи без вус не бачила) ну хібашо на фото, бо перед тим він збривав, як я родилась. То каже, що в нього традиція тепер, як родмлася дочка ( тобто я), то збривав, а тепер, як внучка))) аж цікаво мені його побачити, бо реально просто не уявляю тата безвусим))
Росте Лідді і росте моя любов до неї. Може, справа в тому, що ми вже "довше знайомі" чи в чому... ну я просто тану від її запаху. А роздягнути її і голеньку покласти на живіт собі - це щось нереальне. Молоко прямо в серці утворюється. І коли вона лежить, дивиться на мене і тріпоче лапками, то здається, що от-от вона почне махати вушками і прилетить мені на руки Але солодкі миті - вони не лише з такими дріболястиками. Дмитра обняла, а він такий великий і такий.. циліндричний чи що в Сергійка плаский животик і грудна клітка, а в Дмитрика - таке все кругле, як труба Він вже 40 кг, 145 см. Кажу йому: "Був ти джмеликом, а став такий лось" - і джмелелось сміється класно. Шкарпетки я в нього вже позичаю, ще трохи - і буду "стріляти" кросівки. Віруся останні 2 міс мене відштовхувала, а зараз була хвора пару днів - і нарешті в сні пригорнулась до мене і сказала "Мамочка моя" Які ті діти класні!
Старший іноді щось їсть і каже: "Ось це найкраще, найсмачніше, що я їв у житті. Готуй його постійно. Я готов все зїсти і завжди. Це мій улюблений суп-каша-запіканка...". І хай ту страву (банальну) він вже їв сотню раз, але ось ця його реакція і коментар - безцінні .
Сьогодні після купання зла і недобра, цілий день голова болить, вкладаю нарешті дітей спати. Я на відчіпного читаю їм, а вони полягали одне напроти одного, кожен зі своєю іграшкою, взялися за ручки і слухають. В ту ж секунду моя злість пройшла, рівень мімішності зашкалює. Я взагалі млію від їхніх стосунків, як вони тягнуться одне за одним, заступаються і завжди просять за двох
Як я люблю, коли мої хлопці замиловуються Лідді. Сергій каже, що її ротик пахне цукерочками а вчора Дмитрик так радісно сміявся. Заходжу в кімнату - сидить моя жуця, дупця гола в ямочках, пушинки розтріпані, а коло неї - висипані кукурудзяні палички. І вона пригорщу набрала, двома руцями тримає біля ротика і хрумтить і мугукає. Як якийсь лісовичок казковий. А він з такою ніжністю дивиться на неї і каже, яка вона класна "Як добре, що вона в нас народилась!" - повторюють дітки. І моє серце тане
Як ж хочеться закарбувати миті, коли ми обоє лежимо, немов немовлята в утробі, і, як два пазлика, з'єднуємося в солодких обіймах, міцно-міцно. Зариваюся носом в його м'якеньке, неначе пух, волоссячко, закриваю очі і тулюся, і вдихаю його запах. мені навіть несвіжий памперс завжди по-особливому пахне - кукурудзкою Розумію, як швидко ці миті пройшли і забулися з старшим, і тому ще більше їх ціную зараз. Якщо задуматися, я - все те, що йому потрібно - тепло, їжа, захист, спокій. Інших бажаннях в нього просто наразі немає. І це так круто, що я можу зараз дати йому абсолютне все, що він потребує в даний момент! Йому не потрібні нові іграшки, оригінальний одяг, емоції і враження від поїздок, походів. Йому потрібна лише я
Дуже кльово написано!!! Але мені часом так хочеться, щоб доні був потрібен ще хтось). Вона така мамина, що мені деколи забагато). Ну і напишу трішки свого. Маю маленьку козу-дерезу). Вона так притулиться, поцьомає, погладить, а потім яяяяк дасть чи щипне, аж очі вилазять). І знову така ніжна-ніжна))). То вона на міцність перевіряє?
Мені здається, що то така любов❤️ Малі діти якось не відчувають силу удару і люблячи може бути таки сильно боляче
І моя доня теж обнімає міцно за шию і боляче щипається, мабуть вік такий. При чому щипає всіх без вийнятку, а обіймає і притуляється тільки до мене) Отака мамина-мамина доця)))
Як раз про це хотіла написати . А ще люблю, коли малий при нічних годуваннях на мене ногу закидає, ніби обіймаючи. А в мене молодший іноді має грайливий настрій та буквально нападає: кусає за ніс, хапається за мою ногу - і шукає якого б то пальця вкусити, в плечі "вгризається"... І при цьому так дзвінко, щиро, радісно сміється. Чисто, як в дитинстві
Намагаюсь потрішки відлучати доню від ГВ. Ввечері розповідаю, що вона вже велика, що мамі важко, що треба намагатись засинати самій і ще сто варіантів. Але вона дуже наполегливо просить. І от розчіпаю сорочку, а вона така: «дякую!» І як ти їй відмовиш?
